Єва Холопова — українська фотографка з Лондона, яка працює на перетині геометричних форм, оптичного руху та дослідження світла й тіні.
Її візуальне сприйняття почало формуватися ще в Україні — крізь роки змагань із сучасного танцю та творче середовище, у якому вона зростала з дитинства. Сувора спортивна підготовка виробила в ній гостре відчуття фізичних осей і динамічної рівноваги, що чітко простежується в її роботах.
«Моє тіло танцювало, але водночас я думала про те, як тіло взаємодіє і змагається зі сценічним світлом. Рухаючись сценою, я завжди дивилася на сфокусовані промені та тіні, що падали, — здатні повністю розчинити й заново сформувати фізичний об’єм. І в цьому було зовсім інше, паралельне й надзвичайно захопливе життя».
Регулярну практику живопису та інтенсивне навчання роботі з оптикою й об’єктивами раптово перервав вимушений переїзд після початку війни.
Доля привела Єву до Швейцарії, де вона зустріла ключову постать свого художнього становлення — наставника, суворого критика й Учителя. У 2024 році були Art Basel і Liste Art Fair Basel — її перший великий виставковий майданчик.
Після закінчення Collège du Léman у Швейцарії Холопова повністю відійшла від живопису, щоб зосередитися на незалежній студійній практиці в Лондоні. Тут вона створює масштабні серії, експериментує з поданням робіт на різних матеріалах і досліджує, як світло змінює фізичну форму.
Уже багато років художниця тісно й послідовно співпрацює з бездоганно стильним галеристом Максом Бернадським та його MB Contemporary Art Gallery.
Вирішальним поштовхом до глибокого дослідження форми й простору стали академічні студії та ретроспектива Александера Колдера у Fondation Louis Vuitton у Парижі. Мобілі Колдера дали Єві нове розуміння кінетичної енергії — енергії, що народжується не з механічної складності, а з напруги між масою, простором і траєкторією тіні.
У її настільних композиціях прості геометричні об’єкти, дротяні петлі та живі рослинні форми вступають у діалог зі спрямованими променями світла. Спираючись на спадщину Баугаузу й супрематизму, Холопова вловлює «віртуальний рух» у цілком статичному кадрі, досліджуючи тонку межу між пласкою поверхнею фотографії та об’ємом фізичного предмета.